Я дипломований психолог в Житомирі, давай почнемо шлях до кращого життя.
Не ігноруй свої внутрішні потреби, тривоги та хвилювання. Відкладення на потім це ігнорування, у тебе є зараз. Тільки в теперішньому часі ти можеш щось робити. Як ви ставитеся до себе так несвідомо інші люди будуть ставитись до вас.
Як ви ставитеся до себе так інші люди будуть ставитись до вас.
Я психолог Сірук Зіна Василівна працюю в Житомирі
Люблю свою роботу і постійно розвиваюся: відвідую курси, читаю багато корисної літератури з психології. Це моя пристрасть, я цим живу. Моя мета – допомогти вам краще розуміти себе, знайти внутрішній ресурс для подолання складних життєвих ситуацій. Працюю в гештальт-підході та методі позитивної психотерапії. Вважаю ці методи дуже ефективними, адже вони надають дієві інструменти, які допомагають клієнтам досягати результатів.
Я гарантую повну приватність
Ми з вами підпишимо угоду про дотримання повної конфіденційності. Відчуття безпеки та довіра до психолога є ключовими для успішної терапії.
Я знаю як важко ділитись особистим з незнайомою людино. Коли цей особистий досвід ще й травматичний це викликає природню захисну реакцію (закритись від усіх). Я зчитую не вербальні знаки і якщо ви не готові говорить про якусь ситуацію я не буду задавати питання. Поступово пропрацьовуючи інші проблеми ви відчуєте що цей досвід не такій болючий і ви можите з ним працювати.
Психолог Житомир ціна на консультацію
Мої дипломи та сертифікати психолога
Проблеми з якими я можу допомогти
Емоційне вигорання
Емоційне вигорання (або синдром емоційного вигорання) — це стан емоційного та розумового виснаження, який виникає внаслідок тривалого стресу, перевтоми або надмірного навантаження. Термін "емоційне вигорання" був вперше введений американським психіатром Гербертом Фрейденбергером у 1974 році. Емоційне вигорання — це серйозна проблема, яка може сильно вплинути на якість життя. Важливо вчасно розпізнати його симптоми та вжити заходів для відновлення.
Причини емоційного вигорання
- Тривалий стрес на роботі: особливо коли погані відносини з колегами та керівництвом.
- Перевтома: постійне перевантаження без належного відпочинку.
- Відсутність балансу між роботою та особистим життям.
- Відсутність балансу між роботою та особистим життям.
Симптоми емоційного вигорання
Емоційне вигорання проявляється через:
- Постійне відчуття втоми (фізичної та емоційної).
- Зниження мотивації та інтересу до роботи.
- Відчуття безпорадності, цинізму або байдужості.
- Проблеми зі сном, концентрацією та пам’яттю.
- Погіршення фізичного здоров’я.
Як боротися з емоційним вигоранням?
- Перегляньте свій спосіб життя: Змініть підхід до роботи та відпочинку.
- Встановіть межі: навчіться говорити "ні".
- Займайтеся фізичною активністю: спорт зменшує рівень стресу.
- Зверніться за допомогою: Потрібно звернутися до психолога.
Профілактика емоційного вигорання
- Регулярно відпочивайте та дотримуйтеся режиму сну.
- Знаходьте час для хобі та спілкування з близькими.
- Створюйте здорове робоче середовище, де є підтримка та розуміння.
Депресія
Депресія — це психічний розлад, який характеризується тривалим зниженням настрою, втратою інтересу до життя, почуттям смутку, безнадійності та пригніченостю. Можуть проявлятись фізичні симптомами втома, порушення сну, знижений апетит.
Основні симптоми депресії
- Емоційні симптоми: постійний смуток, відчуття безнадійності, дратівливість, тривога.
- Фізичні симптоми: втома, безсоння, зміни апетиту (переїдання або втрата апетиту).
- Когнітивні симптоми: труднощі з концентрацією, зниження пам’яті.
- Соціальні наслідки: уникання спілкування.
Причини депресії
- Психологічні: травматичні події, хронічний стрес, низька самооцінка.
- Соціальні: ізоляція, проблеми у стосунках, фінансові труднощі.
Депресія та емоційне вигорання
Депресія та емоційне вигорання мають схожі симптоми, такі як втома, зниження настрою та апатія. Проте депресія є більш глибоким і тривалим станом, який може виникати навіть без зовнішніх стресових факторів. Вигорання, навпаки, спровоковане професійною діяльністю або перевантаженням і може перерости в депресію, якщо не вжити заходів.
Дратівливість
Дратівливість — це емоційний стан, коли людина стає надмірно чутливою до різних подразників і легко втрачає самоконтроль. Це природна реакція організму, яка може бути сигналом про перевантаження або проблеми зі здоров’ям. Важливо вчасно звертати увагу на цей стан і шукати способи його подолання, щоб зберегти емоційний баланс та якість життя. .
Причини дратівливості
- Фізіологічні причини: втома, гормональні зміни, хронічні захворювання.
- Психологічні фактори: стрес, тривога, депресія.
- Зовнішні подразники: шум, конфлікти, перевантаження на роботі чи в особистому житті.
Як впоратися з дратівливістю?
- Розуміння причин: Важливо визначити, що саме викликає дратівливість.
- Фізична активність: Регулярні фізичні вправи сприяють зниженню стресу та покращенню настрою.
- Звернення до спеціаліста: Якщо дратівливість стає хронічною або заважає повсякденному життю, варто звернутися до психолога.
Тривожний стан
Тривожний стан — це емоційний і фізіологічний стан, який характеризується почуттям неспокою, напруження, страху або занепокоєння. Він може бути реакцією на стресову ситуацію або проявом тривожного розладу.
Симптоми тривожного стану
Тривожність може проявлятися як на фізичному, так і на емоційному рівні:
- Фізичні симптоми: прискорене серцебиття, пітливість, тремтіння, задишка, напруження м'язів, запаморочення.
- Емоційні симптоми: постійне занепокоєння, страх, відчуття небезпеки, труднощі з концентрацією уваги.
- Поведінкові прояви: уникання певних ситуацій, надмірна обережність, порушення сну.
Причини тривожних станів
- Стресові події: втрата близької людини, фінансові труднощі, проблеми на роботі.
- Генетична схильність:якщо у родині є випадки тривожних розладів, ризик їх розвитку підвищується.
- Хімічний дисбаланс у мозку: порушення рівня нейромедіаторів, таких як серотонін чи дофамін.
Як впоратися з тривожними станами?
- Релаксація: Дихальні вправи або прогулянки на свіжому повітрі, допомагають знизити рівень тривоги.
- Фізична активність: Регулярні вправи сприяють виробленню ендорфінів, які покращують настрій.
- Психотерапія: Психотерапія є ефективним методом для роботи з тривожними розладами.
- Медикаментозне лікування: У деяких випадках лікар може призначити антидепресанти або заспокійливі засоби.
- Підтримка близьких: Спілкування з друзями чи родиною може допомогти зменшити відчуття ізоляції.
Коли звертатися до лікаря?
Якщо тривожний стан триває більше кількох тижнів, заважає повсякденному життю або супроводжується панічними атаками, важливо звернутися до спеціаліста. Психолог або психіатр допоможе визначити причину тривожності та підібрати відповідне лікування.
Поганий сон
Психологічні проблеми — один із найбільш поширених чинників порушення сну. Вони можуть викликати труднощі із засинанням, часті пробудження, поверхневий сон або навіть безсоння. Емоційне напруження, яке супроводжує такі стани, заважає мозку розслабитися та перейти у фазу спокою, необхідну для якісного відпочинку.
Психологічні проблеми, що спричиняють поганий сон
Стрес:
- Постійні переживання через роботу, навчання, фінанси чи особисте життя можуть перевантажувати нервову систему, ускладнюючи процес засинання.
- Стрес викликає підвищений рівень кортизолу ("гормону стресу"), що впливає на цикл сну.
Тривожність:
- Люди з підвищеним рівнем тривоги часто "прокручують" тривожні думки у голові перед сном.
- Можливі симптоми: прискорене серцебиття, напруга у тілі, неможливість розслабитися.
Депресія:
- Депресія може викликати як безсоння, так і надмірну сонливість.
- Людина може прокидатися рано вранці з відчуттям втоми або неспокою.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР):
- Люди, які пережили травматичні події, можуть страждати від нічних кошмарів, частого пробудження.
Перегорання (емоційне вигорання):
- Хронічна емоційна і фізична перевтома через роботу чи особисті зобов’язання може погіршувати якість сну.
Коли звертатися до фахівця?
Якщо психологічні проблеми значно впливають на ваш сон і самопочуття, важливо звернутися до:
- Психолога: для роботи з емоціями та стресом.
- Сомнолога (спеціаліста зі сну): для діагностики серйозних розладів сну, наприклад, безсоння.
Занижена самооцінка
Занижена самооцінка — це невиправдано низька оцінка себе, своїх здібностей, досягнень та можливостей. Люди з низькою самооцінкою схильні бачити світ у негативному світлі, що впливає на їхні думки, емоції та поведінку. Занижена самооцінка може суттєво впливати на якість життя, але її можна покращити за допомогою роботи над собою, підтримки близьких та, за потреби, професійної допомоги.
Причини заниженої самооцінки
- Дитячий досвід: Постійний тиск, приниження, надмірні вимоги або відсутність підтримки в дитинстві можуть формувати комплекс неповноцінності.
- Соціальні порівняння: Порівняння себе з іншими, особливо в епоху соціальних мереж, може викликати відчуття меншовартості.
- Негативний досвід: Невдачі, критика закріпити негативне ставлення до себе.
- Переконання та установки: Глибоко вкорінені переконання про власну недосконалість або нездатність досягти успіху.
Ознаки заниженої самооцінки
- Постійна самокритика та сумніви у своїх здібностях.
- Страх перед невдачами або уникання нових викликів.
- Нездатність приймати компліменти або досягнення.
- Відчуття незадоволеності собою та своїм життям.
- Схильність до негативного мислення та песимізму.
Як підвищити самооцінку?
- Робота над мисленням: Замість самокритики намагайтеся помічати свої досягнення та позитивні риси.
- Підтримка здорових звичок: Регулярна фізична активність, здорове харчування та достатній сон сприяють покращенню настрою та впевненості.
- Встановлення реалістичних цілей: Маленькі досягнення допомагають поступово зміцнювати віру в себе.
- Звернення до психолога: Професійна допомога може бути корисною для виявлення глибинних причин низької самооцінки та їх подолання.
- Оточення підтримкою: Спілкуйтеся з людьми, які вас підтримують і надихають.
Апатія
Апатія — це психологічний стан, який характеризується відсутністю емоцій, інтересу, бажання або мотивації. Якщо апатія триває більше двох тижнів і супроводжується іншими симптомами (наприклад, депресивним станом чи думками про шкоду собі), не зволікайте — зверніться до фахівця, адже це може бути частиною серйознішого розладу.
Основні симптоми апатії:
- Відсутність емоційної реакції: людина не відчуває радості чи смутку, її емоції здаються «застиглими».
- Байдужість до роботи, навчання, хобі чи соціальних взаємодій.
- Відчуття втоми або виснаження навіть без фізичних чи розумових навантажень.
- Проблеми з концентрацією або ухваленням рішень.
Причини апатії:
- Емоційне виснаження: довготривалий стрес, перевтома чи вигоряння.
- Психічні розлади: депресія, тривожність або біполярні розлади можуть супроводжуватися апатією.
- Фізичні стани: хронічні хвороби, гормональні порушення (наприклад, дисбаланс щитоподібної залози), дефіцит вітамінів (особливо B12, D).
- Соціальні фактори: ізоляція, відсутність підтримки, травматичні події.
- Медикаментозні впливи: деякі ліки (наприклад, антидепресанти чи седативи) можуть спричиняти апатію як побічний ефект.
Як боротися з апатією?
- Дайте собі відпочинок: іноді апатія є сигналом, що вам потрібен час для перезавантаження.
- Підтримуйте фізичну активність: навіть коротка прогулянка на свіжому повітрі може покращити стан.
- Збалансоване харчування: вживайте їжу, багату на вітаміни та мінерали.
- Спілкуйтеся: зверніться до друзів, родичів або людей, які підтримують вас.
- Професійна допомога: якщо апатія триває довго, зверніться до психолога чи психотерапевта. Спеціаліст допоможе виявити причини та розробити план дій.
Аб'юз
Аб'юз (від англ. abuse) — це форма насильства або жорстокого поводження, яка може проявлятися у фізичному, емоційному, психологічному, сексуальному чи економічному аспектах. Аб'юз часто пов'язаний із контролем, маніпуляцією та приниженням іншої людини. Аб'юз може мати серйозні наслідки для психічного та фізичного здоров'я. Якщо ви або хтось із ваших знайомих стикається з аб'юзом, не зволікайте — зверніться за допомогою до фахівців чи організацій, які підтримують жертв насильства.
Основні види аб'юзу:
Фізичний аб'юз:
- Насильство, яке включає фізичні дії, такі як удари, штовхання, побиття.
- Може супроводжуватися погрозами фізичної розправи.
Емоційний та психологічний аб'юз:
- Постійна критика, приниження, маніпуляції, ігнорування.
- Використання страху чи провини для контролю над іншою людиною.
- Газлайтинг — форма маніпуляції, коли жертву змушують сумніватися у власному сприйнятті реальності.
Сексуальний аб'юз:
- Примус до сексуальних дій без згоди.
- Використання сексу як інструменту контролю чи приниження.
Економічний аб'юз:
- Контроль над фінансами, заборона працювати чи отримувати освіту.
- Використання грошей як засобу маніпуляції.
Соціальний аб'юз:
- Ізоляція жертви від друзів, родини чи соціального оточення.
- Контроль над тим, з ким жертва спілкується чи проводить час.
Ознаки аб'юзу:
- Постійне відчуття страху чи тривоги у стосунках.
- Відчуття, що вас контролюють або маніпулюють.
- Зниження самооцінки через постійні приниження чи критику.
- Відчуття ізоляції від друзів чи родини.
Як діяти, якщо ви стали жертвою аб'юзу?
- Визнайте проблему: усвідомлення того, що ви перебуваєте в аб'юзивних стосунках, є першим кроком до вирішення.
- Зверніться за допомогою: поговоріть із друзями, родиною або зверніться до спеціалістів (психологів, соціальних служб).
- Плануйте безпеку: якщо ситуація небезпечна, розробіть план втечі чи захисту.
- Юридична допомога: у разі фізичного чи сексуального насильства зверніться до правоохоронних органів.
Конфлікти з дітьми
Конфлікти між батьками та дітьми є природною частиною сімейного життя, але вони можуть мати серйозні наслідки для психологічного стану обох сторін. Розуміння причин конфліктів та способів їх вирішення допомагає зберегти гармонію в родині.
Причини конфліктів
Різниця у поглядах та цінностях:
- Батьки часто дотримуються консервативних переконань, тоді як діти прагнуть свободи та нових підходів до життя.
- Зіткнення інтересів, потреб чи мотивів є типовими для міжособистісних стосунків
Авторитарний стиль виховання:
- Надмірний контроль, жорсткі правила та відсутність діалогу можуть викликати протест у дітей.
Побутові конфлікти:
- Наприклад, порушення встановлених правил у сім'ї.
Емоційна напруга в сім'ї:
- Постійні сварки між батьками або їхній бойкот один одного негативно впливають на дітей і можуть провокувати конфлікти.
Вікові особливості:
- У підлітковому віці діти прагнуть незалежності, що часто стає джерелом непорозумінь.
Як вирішувати конфлікти?
Побудова діалогу:
- Важливо слухати дитину, не перебиваючи, і намагатися зрозуміти її точку зору. Це допомагає знизити напругу та знайти компроміс.
Емоційний контроль:
- Батькам слід уникати криків і звинувачень. Спокійна розмова сприяє конструктивному вирішенню проблеми.
Гнучкість у вихованні:
- Замість авторитарного підходу краще використовувати демократичний стиль, який передбачає обговорення правил і спільне прийняття рішень.
Розвиток довіри:
- Діти повинні відчувати, що їхні думки та почуття важливі для батьків. Це зміцнює емоційний зв’язок і зменшує кількість конфліктів.
Навчання вирішенню конфліктів:
- Батьки можуть показувати приклад конструктивної поведінки під час суперечок, демонструючи, як вирішувати проблеми без агресії.
Рекомендації для батьків
- Звертайте увагу на власний емоційний стан і, за потреби, звертайтеся до психолога.
- Вивчайте вікові особливості розвитку дітей, щоб краще розуміти їхню поведінку.
- Пам’ятайте, що конфлікти — це можливість для зростання та зміцнення стосунків, якщо їх вирішувати конструктивно.
Токсичні стосунки.
Токсичні стосунки — це взаємодія між людьми, яка завдає шкоди одній або обом сторонам. У таких стосунках виникають конфлікти та нездорові зразки поведінки. Вони можуть виникати як у романтичних, так і в дружніх, сімейних чи професійних стосунках.
Ознаки токсичних стосунків
- Емоційний тиск та маніпуляції:
- Відсутність підтримки:
- Постійні конфлікти:
- Ізоляція:
- Невпевненість у собі:
- Односторонність:
- Фізичне чи психологічне насильство:
Причини токсичних стосунків
- Невирішені психологічні проблеми: низька самооцінка, травми дитинства чи попередніх стосунків.
- Нездорові моделі поведінки: наприклад, якщо людина виросла в середовищі, де токсична поведінка була нормою.
- Залежність: емоційна, фінансова чи соціальна залежність від партнера.
Як вийти з токсичних стосунків?
- Усвідомлення проблеми:
- Пошук підтримки:
- Встановлення меж:
- Планування виходу:
- Робота над собою:
Чи можна врятувати токсичні стосунки?
У деяких випадках, якщо обидві сторони готові працювати над собою та змінювати поведінку, стосунки можна покращити. Однак це вимагає значних зусиль, часу та бажання змін з обох сторін.
